UAFinance

Главная » 2009 » Май » 29 » Страхування - принципи, інтереси, ризики
Страхування - принципи, інтереси, ризики
Принцип страхового інтересу і його зв'язок з об'єктом страхування.
Об'єкт страхування є необхідним елементом страхового правовідносини, як і будь-якого громадянського правовідносини, оскільки об'єкт - те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб'єктів договору, і те, що є предметом договірних відносин.

Страховий інтерес - це законний майновий інтерес, який присутній у страхувальника щодо певного об'єкта страхування і є безпосередньою основою для визначення предмета договору страхування.

Проблема взаимоотношения страхового інтересу і об'єкта страхування на протязі багатьох років носить дискусійний характер.

У ст. 4 Закону України "Про страхування" знайшла відображення теорія страхового інтересу як об'єкта страхування. Об'єктом страхових правовідносин, або об'єктом страхування в Україні є законний майновий інтерес страхувальника (застрахованого), що не суперечить законам цієї держави, з яким цей інтерес пов'язаний і на території якого здійснюється страхування.

Цей майновий інтерес повинен прямо і безпосередньо визначати предмет договору страхування і може бути пов'язаний:

з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням фізичної особи - страхувальника або застрахованої особи;
з володінням, користуванням і розпорядженням страхувальником будь-яким майном;
з відшкодуванням страхувальником заподіяної їм шкоди особистості або майну будь-якої особи чи шкоди, завданої юридичній особі.
Отже, об'єктом страхування не може бути особа, результати або процес його діяльності або його майно. Це очевидно, так як договір страхування укладається з метою отримання певної грошової суми, то й інтерес страхувальника має зводитись до права на отримання такої суми за певних умов, які визначаються фактом настання страхового випадку.

Наявність законного страхового інтересу є необхідною умовою для створення страхового зобов'язання.

Згідно з принципом страхового інтересу страхувальник повинен мати законний майновий (фінансовий) інтерес до конкретного об'єкту, що підлягає страхуванню, на підставі якого він може одержати користь у вигляді матеріальної захищеності від втрати життя, здоров'я, працездатності або зберігання обсягу своїх матеріальних коштів, або звільнення його від виниклого боргу або від матеріальної відповідальності за шкоду іншим особам у вигляді наслідків його діяльності (бездіяльності).

Цей принцип вказує, що договір страхування передбачає відшкодування конкретних збитків, які нанесені конкретній особі. Якщо з'ясується, що страхувальник не мав майнового інтересу - не був власником, орендарем, користувачем загиблого майна - значить, він не може понести збитки і, отже, не може виступати страхувальником. У такому випадку договір страхування визнається недійсним, або нікчемним.

Спори з цього базисного принципу в страхуванні виникають постійно. Наведемо приклад з морського страхування, де суперечка виникає, як правило, між судновласником і фрахтівником. Залежно від формулювання умов чартеру у фрахтувальника виникає або не виникає майновий інтерес у судні, що випливає з покладає на нього зобов'язання застрахувати судно від тих чи інших ризиків.

Наступна пара для спору - банкір і судновласник, який взяв кредит. Банкір зацікавлений в цілості судна, бо якщо воно не буде плавати і перевозити вантажі, то судновласник не виплатить банку кредитний борг. Виникає майновий інтерес банку, і тому за умовами більшості кредитних угод банкір вимагає застрахувати судно.

Таким чином, об'єкт страхування - це суб'єктивний інтерес. Страховий інтерес можна кваліфікувати як інтерес конкретної особи (громадянина чи юридичної особи), пов'язаний з правом власності, інших речових прав, особисті немайнові права і зобов'язального права. Майновий інтерес має персоніфіцірованность, належність особі, що має і виражає такий інтерес. Для страхування цей взаємозв'язок може бути розглянута і з іншої точки зору: тільки носій, особа, що володіє майновим інтересом, може бути стороною в зобов'язанні по страхуванню.

Страховий інтерес завжди представляє свого носія (володаря) у страховому правовідносин і тому вказується при створенні страхового зобов'язання.

Страховий інтерес повинен мати майновий характер. Це прямо зазначено в ст. 4 Закону України "Про страхування".

2. Страхові резерви, їх види і призначення.

Найважливішою особливістю фінансово-господарської діяльності страховиків є формування страхових резервів для забезпечення фінансової стійкості та виконання зобов'язань перед клієнтами. Вони відображають величину зобов'язань страховика перед страхувальниками за укладеними договорами страхування, але не виконаних на даний момент часу. Кошти страхових резервів використовуються для виплат страхових сум і страхових відшкодувань в тих випадках, коли для забезпечення виплат страхувальникам не вистачає поточних надходжень страхових премій.

Відповідно до законодавства українські страхові компанії формують два різних види страхових резервів:

резерви по ризикових видах страхування;
резерви по страхуванню життя і накопичувального страхування.
Таке розмежування резервів пов'язане з загальносвітовою практикою поділу страхового бізнесу на загальне страхування (яке у нас прийнято називати "ризикових") і страхування життя. Так, по страхуванню життя в силу його особливостей та специфіки формуються так звані математичні резерви. По ризикових видах страхування (іншим, ніж страхування життя) формуються технічні резерви.

Страхові резерви створюються в тій валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Резерви по страхуванню життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування формуються окремо від резервів для інших видів страхування.

Страхові резерви призначені виключно для забезпечення виплат страхових сум і страхового відшкодування за укладеними договорами страхування. Забороняється здійснювати виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів із страхування життя та медичного страхування, а також використовувати страхові резерви для будь-яких інших цілей, окрім як страхових виплат.

У світовій практиці страхового бізнесу прийнято також створювати резерв запобіжних заходів (РПМ), який призначений для фінансування заходів щодо попередження нещасних випадків, випадків втрати або пошкодження застрахованого майна, а також на інші цілі, передбачені страховиком і не суперечать чинному законодавству. Резерв попереджувальних заходів формується шляхом відрахувань від страхової премії, що надійшла за договорами страхування у звітному періоді.

Технічні резерви

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про страхування" та Положення про формування резервів з ризикових видів страхування [2], всі страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів з ризикових видів страхування:

резерви премій (резерви незароблених премій) за договорами страхування, термін яких не закінчився на звітну дату;

резерви збитків (Зарезервовані невиплачені суми страхового відшкодування за заявленим вимогам страхувальників).
Резерв премій складається з:

резерву незароблених премії;
додаткового резерву неістекшіх ризиків;
резерву катастроф;
резерву коливань збитковості.
Під незароблені премією розуміється частина страхової премії, що надійшла за договорами страхування, що діяли у звітному періоді, і що відноситься до періоду дії договорів страхування, що виходять за рамки звітного періоду. Сума незароблених премії - це страховий резерв, який призначений для виплати страхувальникам страхового відшкодування або страхових сум у майбутньому, і який називається резервом незароблених премій (РНП).

Резерв неістекшіх ризиків створюється як доповнення до РНП, щоб компенсувати брак коштів технічних резервів внаслідок можливого (або вимушеного) заниження тарифів.

Резерв катастроф створюється зазвичай з метою забезпечення страхових виплат на випадок природних катастроф або великомасштабних промислових аварій, в результаті яких збитків завдано значного числа страхових об'єктів, що перевищує середньостатистичний рівень, і виникає необхідність здійснення виплат страхового відшкодування в сумах, які значно перевищують середні розміри, враховані при розрахунку базового страхового тарифу. Такий резерв формується страховиками у випадках, якщо чинним договором страхування передбачена страхова відповідальність при виникненні таких катастрофічних обставин.

Резерв коливань збитковості створюється для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, якщо значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищує очікуваний рівень збитковості, прийнятий за основу при розрахунку тарифної ставки за видом страхування.

Резерв збитків

У резерв збитків зараховуються суми, передбачувані до виплати за страховими випадками, які сталися до закінчення фінансового року.

Резерви збитків поділяються на:

резерв заявлених, але неврегульованих збитків;
резерв відбулися, але незаявленних збитків.
Резерв заявлених, але неврегульованих збитків (РЗУ) утворюється страховиком для забезпечення виконання зобов'язань, включаючи витрати з врегулювання збитків за договорами страхування, відпало або виконаним не повністю на звітну дату, причому дані страхові зобов'язання виникли у зв'язку зі страховими випадками, які мали місце в звітному або попередніх йому періодах, та про факт настання яких у встановленому законом або договором страхування порядку вже було раніше заявлено страховикові.

Резерв відбулися, але незаявленних збитків (РПНУ) формується у зв'язку з сталися страховими випадками, про факт настання яких страховику не було заявлено у встановленому законом або договором страхування порядку на звітну дату. На практиці величина РНПУ обчислюється в розмірі близько 10% від суми страхової премії, що надійшла в звітному періоді, якщо звітним періодом вважається рік.

Резерви по страхуванню життя

Страхові резерви за видами страхування, що відносяться до страхування життя, формуються для забезпечення виконання зобов'язань страховика за страховими виплатами (у тому числі в довгостроковому вигляді - пенсій, ренти, ануїтету) за укладеними договорами страхування при дожиття застрахованого до визначеного договором страхування терміну або віку і ( або) смерті застрахованого у відповідності з умовами, передбаченими договором страхування.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про страхування" страховики формують та ведуть облік таких резервів із страхування життя:

резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
резерви належних виплат страхових сум.
Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичні резерви) обчислюються окремо по кожному договору згідно з Методикою формування резервів із страхування життя.

3. Способи керування страховими ризиками Страховий ризик - це ризик, який може бути оцінений з точки зору ймовірності настання страхового випадку і кількісних розмірів можливого збитку. Основними критеріями, які дозволяють вважати ризик страховим, є такі:

ризик, який включається в обсяг відповідальності страховика, повинен бути можливим;
ризик повинен носити випадковий характер;
випадковість прояву даного ризику можна співвіднести з масою однорідних об'єктів; та ін
Цілеспрямовані дії щодо обмеження або по мінімізації ризику в системі економічних відносин зветься управління ризиком (менеджменту ризику). Менеджмент ризиків визначають як цілеспрямований пошук та організацію роботи щодо зниження ступеня ризику, мистецтво отримання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) в невизначеною господарської ситуації. Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функції підприємництва. Вона полягає в отриманні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику.

Концептуальний підхід у використанні управління ризиком у страхуванні включає в себе три основні позиції: виявлення наслідків діяльності економічних суб'єктів в ситуації ризику, вміння реагувати на можливі негативні наслідки цієї діяльності, розробку і здійснення заходів, за допомогою яких можуть бути нейтралізована або компенсовані імовірнісних негативні результати які вживають дій.

Серед способів управління ризиками виділяють дві групи - організаційно-технічні та фінансово-договірні способи.

До організаційно-технічним відносяться способи уникнення ризиків та способи скорочення ризиків.

Уникнути ризику - найбільш рішучий метод взаємодії з ризиком, він полягає в загальному обмеження збитку, підданих специфічному ризику. Однак цей метод найбільш обмежений у практичному застосуванні, оскільки призводить до відмови від певної діяльності і тому - до втрати вигоди, що супроводжує цю діяльність.

Способи скорочення ризиків націлені на скорочення або ймовірності збитків, або розміру наслідків збитків. З цією метою використовуються такі прийоми:

організаційні засоби (поділ, об'єднання, диверсифікація);
технічні засоби;
навчання та тренування персоналу;
комбінований спосіб.
Розподіл ризиків, як правило, здійснюється за рахунок розподілу активів підприємницької фірми. Суть його полягає в скороченні максимально можливих втрат за одна подія, але при цьому одночасно зростає число випадків ризику, які потрібно контролювати.

При об'єднанні ризику можливий ризик ділиться між декількома суб'єктами економіки. Об'єднання робить втрати більш передбачуваними, так як зростає число одиниць, що піддаються ризику та знаходяться під контролем однієї фірми.

Диверсифікація - спосіб поділу активів (інвестицій) з наступним об'єднанням ризиків. Диверсифікація підприємницької діяльності полягає в розподілі зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами діяльності, безпосередньо не пов'язаними одна з одною.

Технічні способи включають процедурні способи та технічні засоби. Процедурні способи можуть включати планування та підготовку дублюючих виробничих потужностей, планування заходів на випадок аварії, ліквідацію слабких структурних місць.

При комбінованому способі здійснюється комплексне одночасне використання всіх або частини з перерахованих вище способів. Складається план заходів, який відповідає часу реалізації діяльності або конкретного проекту.

Друга група способів управління ризиками визначається як фінансово-договірні способи. Вони включають:

способи самостійного протистояння ризику;
способи передачі ризику;
страхування ризиків.
Способи самостійного протистояння ризику полягають у фінансуванні збитків за рахунок власних коштів. До таких способів належать:

створення спеціального внутрішнього фонду (фонду самострахованія);
організація галузевої (кептівной) страхової компанії;
фінансування ризику з поточного бюджету.
Передача ризику здійснюється укладанням контрактів таких типів:

будівельних (всі ризики, пов'язані з будівництвом, бере на себе будівельна фірма);

орендних - частина ризиків передається шляхом спеціальних застережень у договорі оренди;

контрактів на зберігання і перевезення вантажів (транспортної компанії передаються ризики, пов'язані зі випадкової або сталося з вини транспортної компанії загибеллю або псуванням продукції);

контрактів продажу, обслуговування, постачання;

контрактів - поручництв;

договорів факторингу (факторинг дозволяє підприємницької фірму, що передає свої боргові зобов'язання фактор-посереднику, забезпечити гарантію на отримання всіх платежів, зменшуючи таким чином кредитний ризик підприємства);

біржових угод.
Страхування ризиків. В принципі страхування відноситься до методу передачі ризику за допомогою укладання контракту і найбільш близько відповідає ідеальним умовам, що пред'являються до передачі ризику.

Категория: Страхование | Просмотров: 3040 |