UAFinance

Главная » 2009 » Июнь » 16 » Інвестиційна діяльність підприємства
Інвестиційна діяльність підприємства
Методи оцінки ефективності інвестицій В умовах ринкової економіки можливостей для вкладення коштів достатньо багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому виникає задача оптимізації інвестиційного портфеля. Слід враховувати, що ця діяльність завжди пов'язана з невизначеністю, ступінь якої може істотно варіюватися. За таких обставин особливо важливо вміти правильно оцінювати ефективність інвестиційної проектів.

Перш ніж приступити до розповіді про різні методики оцінки ефективності капіталовкладень, слід розібратися, в чому суть інвестиційної діяльності, які її цілі і які види інвестицій існують.

Отже, інвестиції - це сукупність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, які спрямовуються на збільшення капіталу, розширення, модернізацію або технічне переозброєння виробництва. Основна їх мета - прибуткове розміщення капіталу.

Інвестиційна діяльність являє собою процес залучення, оцінки, розподілу і використання інвестицій. Її цілі можуть бути різними: розширення власної підприємницької діяльності за рахунок накопичення фінансових і матеріальних ресурсів, придбання нових підприємств, диверсифікація в результаті освоєння незвіданих областей бізнесу, зниження витрат обігу через зростання обсягів виробництва.

Існують такі види інвестицій:

фінансові;

реальні;

валові;

чисті.

Фінансові інвестиції - це вкладення капіталу в акції, облігації та інші цінні папери.

Реальні інвестиції - вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів.

Валові інвестиції - сумарні вкладення, необхідні для відшкодування і приросту основного капіталу.

Чисті інвестиції - валові інвестиції за вирахуванням сум амортизації основного капіталу.

З точки зору джерел фінансування інвестиції бувають: приватні; державні. Приватні інвестиції фінансуються за рахунок власних і залучених (довгострокові кредити, емісія цінних паперів, амортизаційні відрахування) джерел.

Державні інвестиції фінансуються з коштів держбюджету.

Існує також поділ інвестицій на венчурні (ризикові), прямі, портфельні та ануїтет.

Венчурний капітал - це термін, який застосовується для позначення ризикованого капіталовкладення. Такий капітал являє собою інвестиції у формі випуску нових акцій, які виробляються в неосвоєних, пов'язаних з великим ризиком сферах діяльності.

Він інвестується в несостикованние між собою проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Ризиковий капітал поєднує в собі різні форми програми капіталу: позичкового, акціонерного, підприємницького. Він виступає посередником у Фундація стартових наукомістких фірм, які називаються венчуром.

Прямі інвестиції є вкладеннями в статутний капітал економічного суб'єкта з метою отримання прибутку та отримання прав на участь в управлінні даними суб'єктом.

Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля - придбанням цінних паперів та інших активів.

Портфелем називається сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, які слугують інструментом для досягнення конкретної мети вкладника.

Ануїтет - інвестиції, приносячи-ні вкладнику визначений доход через регулярні проміжки часу. В основному так називають вкладення коштів у страхові і пенсійні фонди.

Фінансовий леверідж

При купівлі акцій та облігацій одного акціонерного товариства інвестору слід виходити з принципів фінансового леверіджа.

Фінансовий леверідж являє собою співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями, з одного боку, і звичайними акціями - з іншого. Його рівень (Л) можна розрахувати за наступною формулою:

Л = (О + Ап) / АТ,

де О - облігації; Ап - привілейовані акції; ао - акції звичайні.

Фінансовий леверідж вважається показником фінансової стійкості акціонерного товариства, що відбивається на дохідності портфельних інвестицій (високий рівень леверіджа свідчить про фінансову нестійкості).

Інвестування капіталу вимагає врахування процесів інфляції і дефляції.

Інфляція - знецінення паперових грошей і безготівкових грошових коштів, не розмінних на золото. Інфляцію можна визначити як переповнення каналів грошового обігу щодо товарної маси, що проявляється у зростанні цін.

Дефляція пов'язана з падінням рівня цін. Для економіки в цілому поява її небажано, так як веде до економічного спаду, різкого погіршення економічних умов підприємництва і в остаточному підсумку до стагнації (економічної кризи) в економіці країни.

Однак непередбачувана інфляція може виявитися сприятливим для бізнесу. Несучи втрати під час інфляції, продавці отримують і додаткові доходи. За час, що проходить між замовленням товарів та їх фактичної продажем, ціни зростають, приносячи додатковий прибуток продавцю.

Процес планування інвестиційної діяльності

Процеси планування інвестицій в основний капітал і вибору проекту інвестицій в оборотний капітал (цінні папери) включають в себе одні й ті ж етапи. Перш ніж прийняти рішення про інвестиції, необхідно:

обчислити очікувані грошові надходження від даного проекту, включаючи вартість активів на кінцеву дату; визначити ступінь ризику отримання прогнозованих грошових коштів; вибрати відповідний коефіцієнт дисконтування, що також називається ціною (витратами) капіталу, при якій ці грошові кошти дисконтує; дисконтованій і оцінити на основі поточної вартості очікувані руху грошових коштів, щоб отримати розрахунок вартості активів організації; порівняти обчислення вартості з ціною проекту: якщо поточна вартість активів перевищує ціну проекту, то проект приймається. Найбільш простим методом оцінки є перевірка періоду окупності. Період окупності визначається шляхом порівняння суми капітальних вкладень з річною економією у витратах. Фінансовий менеджер ділить всю суму вкладень на суму річної економії, щоб знайти період окупності. Наприклад, якщо річна економія складає 5 млн. руб., А вкладення - 10 млн. руб., То період окупності дорівнює двом рокам.

Однак перевірка періоду окупності не може служити досить точним показником якості вкладення, особливо якщо підприємство виробляє не тільки капітальні вкладення в основні засоби, але й здійснює інші напрями інвестування.

Оцінка інвестиційних проектів за допомогою коефіцієнта дисконтування

Фінансові ресурси, матеріальну основу яких складають гроші, мають тимчасову цінність, яка може розглядатися у двох аспектах: перший аспект пов'язаний з купівельною спроможністю грошей, другий-стосується обігу грошових коштів як капіталу та отримання доходів від такого обороту. Гроші як можна швидше повинні робити нові гроші.

Даний метод передбачає використання коефіцієнтів дисконтування для приведення майбутніх потоків грошових коштів до поточного моменту. Вибір коефіцієнтів так само важливий, як і вибір методу оцінки.

Коефіцієнтом дисконтування називається обраний рівень ставки дисконту, який повинен бути змінений в залежності від побажань інвестора. Коефіцієнт дисконтування зазвичай модифікується таким чином, щоб забезпечити компенсацію ризику втрат.

Коефіцієнт дисконтування, що використовується даним підприємством, іменується бар'єрних. Найчастіше застосовуваний бар'єрний коефіцієнт приблизно дорівнює ризику за операціями самого підприємства. Ризик підприємства тотожність рівнем рентабельності, який склався і який він збирається підтримувати.

Вибір чисельного значення коефіцієнта дисконтування залежить від таких факторів, як: цілі інвестування та умови реалізації проекту; рівень інфляції в національній економіці; величина інвестиційного ризику; альтернативні можливості вкладення капіталу; фінансові міркування і подання інвестора. Зі зростанням ставки приведення розміру чистого приведеного доходу скорочується. Вважається, що для різного класу інвестицій можуть мати різні значення нормативу дисконтування. Зокрема, вкладення, пов'язані з підтриманням ринкових позицій підприємства, оцінюються за нормативу 6%, інвестиції в оновлення основних фондів-12%, вкладення з метою економії поточних витрат - 15%, вкладення з метою збільшення доходів підприємства - 20%, ризикові капіталовкладення -- 25%. Відзначається залежність ставки відсотка від ступеня ризику проекту. Для звичайних проектів прийнятною нормою буде ставка 16%, для нових проектів на стабільному ринку - 20%, для проектів, що базуються на суперсучасних технологіях, - 24%.

Кожне окреме інвестиційне пропозиція вимагає від фінансового менеджера підготовки інформації про очікувані потоках грошових коштів з урахуванням податкових платежів та інфляції. Ключ до прийняття вірного рішення - аналіз ситуації з урахуванням нового інвестиційного проекту і без нього.

Розглянемо наступну ситуацію. Підприємство з'ясовує можливість виробництва нової продукції. Обсяг витрат визначений у розмірі 150 000 тис. руб. на придбання обладнання та його встановлення. Розрахунки показують, що цикл життя товару становить шість років і збільшення виручки від продажу з введенням нового обладнання складе, тис. руб.:

1-й рік 2-й рік 3-й рік 60000 120000 160000 4-й рік 5-й рік 6-й рік 180000 110000 50000

За той же період приріст витрат на оплату праці, експлуатаційні витрати, витрати на сировину та матеріали, інші витрати, пов'язані з виготовленням нової продукції, і приріст податкових платежів складуть, тис. руб.:

1-й рік 2-й рік 3-й рік 40000 70000 100000 4-й рік 5-й рік 6-й рік 100000 70000 40000

Таким чином, очікуваний приплив коштів по роках відповідно, тис. руб:

1-й рік 2-й рік 3-й рік 20000 50000 60000 4-й рік 5-й рік 6-й рік 80000 40000 10000

Зроблений розрахунок надає фінансовому менеджеру інформацію, необхідну для вибору найбільш ефективного проекту.

Метод розрахунку чистого приведеного ефекту (NPV)

В основі цього методу закладено следование основної цільової установки, що визначається власниками компанії: підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої є її ринкова вартість. Суть критерію полягає в порівнянні поточної вартості майбутніх грошових надходжень від реалізації проекту з інвестиційними витратами, необхідними для цієї реалізації.

Метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованій чистих грошових надходжень, які генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтує за допомогою коефіцієнта r, встановленого аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на інвестіруемий капітал.

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом певної кількості років річні доходи в розмірі P1, P2 ... Pn. Загальна накопичена величина дисконтованій доходів (Present Value, PV) і чистий приведений ефект (Net Present Value, NPV) відповідно розраховуються за формулами:

PV = СУММ (k = 1 ... n) Pk / (1 + r) k,

PV = СУММ (k = 1 ... n) Pk / (1 + r) k - IC.

Очевидно, що якщо:

NPV> 0, то проект слід прийняти (у цьому випадку цінність компанії і, отже, добробут її власників збільшаться);

NPV <0, то проект варто відкинути (цінність компанії зменшиться, і власники понесуть збитки);

NPV = O, то проект не є ані прибутковим, ні збитковим.

Прокоментуємо особливо останню ситуацію. Тут дійсно добробут власників компанії не змінюється. Однак інвестиційні проекти нерідко приймаються управлінським персоналом самостійно, при цьому менеджери можуть керуватися своїми вподобаннями. Проект з NPV = 0 має все ж таки додатковий аргумент на свою користь при його реалізації добробут власників компанії не зміниться, але в той же час обсяги виробництва зростуть, тобто компанія збільшиться в масштабах. Оскільки нерідко розширення компанії розглядається як позитивна тенденція, проект все ж схвалюється.

Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

NPV = СУММ (k = 1 ... n) Pk / (1 + r) k - СУММ (j = 1 ... m) ICj / (1 + i) j

де i - прогнозований середній рівень інфляції.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції (Pl)

Критерій Pl (Prefitability index) являє собою не різницю доходів і витрат від реалізації проекту, а їх співвідношення - доходи, поділені на витрати:

PV = СУММ (k = 1 ... n) Pk / (1 + r) k: IC.

Очевидно, що якщо: РI> 1, то проект варто прийняти; PI <1, то проект варто відкинути; PI = 1, то проект не є ані прибутковим, ні збитковим.

Чим більше Pl перевищує одиницю, тим вище інвестиційна привабливість проекту. Іншими словами, дисконтованій доходи від реалізації проекту в Pl разів перевершують дисконтованій інвестиційні витрати.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником: він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень, - чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожного рубля, інвестованого в даний проект.

Завдяки цьому критерій Pl дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то вигідніше той з них, що забезпечує більшу ефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізації сумарного значення NPV.

Метод розрахунку норми рентабельності інвестиції

Під нормою рентабельності інвестиції (IRR) розуміють значення до еффіціента дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при якому NPV = f ® = 0

Сенс коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект фінансується повністю за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції

Метод має дві характерні риси:

він не припускає дисконтування показників доходу; доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково простий, що й зумовлює широке використання його на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується діленням середньорічної прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться діленням вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключена.

ARR = PN / 0.5 (IC - RV)

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансірованного капіталу, що розраховується діленням загальної чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансірованних в його діяльність (підсумок середнього балансу нетто).

Категория: Инвестирование | Просмотров: 1971 |